Мамо...

Мамо, навіщо ти мене вбила?
Мамо, чому я недовго так жив?
Мамо, невже ти мене не любила?
Мамо, скажи…

Мамо, я чув як твоє б’ється серце,
Я тобі вірив, тебе лиш любив,
Але ж чому заслуговую смерті?
Що я зробив?

Боляче, холодно, мамо, так страшно…
Ти так спокійно мене віддаєш,
З чорного крісла холодного вставши,
Тихо ідеш.

Мамо не треба, ти ж бо єдина
В цілому світі й потрібна мені.
Мамо, адже я така ж людина,
Як і вони.

Мамо, давно я тебе пробачив
Тільки, якщо я даремно жив,
Чому ж ти так часто ночами плачеш?..
Мамо, скажи…