Марині Куліковській

Постнатальний, осиплий голос,
В місті шторм, хвиля в пику – день !
І немає хоча б якоїсь,
Є цигарка та аскофен.

Грюкнуть двері, повітря втиснеться,
Щоб дійти долегень мені,
Я люблю матюкливі диспути,
Після них михоча б не злі.

Пролонговані зими сварками,
Десь є осінь,але не тут,
І собаки вночі нагавкали,
Як кого і насправді звуть.

Ми діждемо і юридично
Індульгенція буде в нас,
Я її впізнаю в обличчя,
Хоч там маска чи протигаз.

Я пишу їй імаю відповідь,
Ці слова стрімко йдуть униз,
Я хотів би тихіше дихати,
Та чи є вцьому сенс, чи смисл ?

Будуть свіжі смачні полуниці,
У моїй йогуртовій крові,
Я даю тобі нею напитись,
Я і сам залишаюсь тобі.