Майбутнє України
Вірш / Суспільство
Є ті, що тягнуть нас на саме дно,
Хабар і зрада - їхнє ремесло
Вони , як тіні , сіють лиш розбрат,
Щоб наш народ не міг вперед ступать.
Крадуть казну і землі продають,
В свої кишені золото кладуть.
Не чують плачу,ні людських страждань,
За владу й гроші душу він продав.
Та час настав відкинути цей бруд,
Бо ми народ - не натовп і не гурт.
Є сила в єдності,у правді , в співчутті,
У світлій праці, людях золотих.
Нам треба правду вивести на світ,
З держави вичистить весь корупційний слід.
Поставити закон над кожним з нас,
Щоб справедливість стала як наказ.
Щоб працю кожну гідно цінували,
І молодь кращі знання здобувала.
Щоб батько й мати в хаті не журились,
А діти в мирі, вільні народились.
Ми відбудуємо знов села і міста,
Де пануватиме любов і доброта.
Там кожен буде мати власний дім.
Весь світ здивується чого ми досягли.
Тут буде хліб,наука і заводи,
Де розцвітає поле при свободі.
Завдяки праці й мудрості людей,
Як Фенікс встане Україна, буде день.
І в небі прапор жовто - синій майорить,
Нас у майбутнє світле він зорить.
Бо там де правда, воля,всюди згода,
Розквітне Україна сильна й нова!
Верещако Сергій.
