Минає час, іде життя

Минає час, іде життя,
У нім і сонце, бурі, грози.
Ще вчора був мале дитя,
А нині сивина і сльози.

Ще вчора бігав в дитсадку
І будував з піску споруди,
Ще вчора з слізьми у кутку
Стояв за скоєні причуди.

Ще вчора йшов у перший клас,
І брав буквар відкритий в руки,
Учив слова, які для нас
Створили горизонт науки.

З роками шлях змінив усе.
Картини інших барв набули.
Розчарування, смуток... все
Так накипіло... ми втонули
У гордості, що вбила нас
В роки, коли у школі вчились.
І я благав у котрий раз
Щоб ми всі в одне ціле злились.

А далі прояв боротьби
Відкрив на світ жорстокі очі.
Я зрозумів, окрім ганьби
Ми лиш побачим темні ночі.

А в них не кояться дива.
Там де лишень ліхтар погасне
Безжалісно душа жива
Впаде і жар її умить згасне.

Мій час минув і сивина
Не в силі вже за щось змагатись.
І лиш моя, моя вина,
Що в цьому світі зміг зламатись.

Ми всі залишимось одні.
І тільки спогади навіки
Лежатимуть на тихім дні,
Коли закриємо повіки.

???? ????????? ??????: 20 2012