Містичний сон програміста

Пізно вночі у кімнаті
Побачив я дзеркало таке
В своїй хаті,
Наче воно, як живе.

В ньому з`являються коди,
Мови пайтона програмування,
Ці коди ведуть свої хороводи,
Від чого доводять до хвилювання.

Від прописаної функції
З`явився вурдалака,
А він виявився той ще писака,
Пайтонських кодів,
Як хакер сидить і строче,
Наче чорта викликати хоче,
Що можливо й робить.

Після чого з`явилась відьма
Й почала лякати,
Тим, як погано не знати
Функцію для створення таймеру часу,
Де вона з першого разу,
Прописала все бездоганно,
Від чого з`явився спонтанно
Кухар людина-бобер,
Хто б це побачив,
Чуть би не вмер.

Страшний, але у вбранні м`ясника,
І з ним тарілка пекельного капусняка,
Де його посипає перцем, перцем,
Колоте та їсть,
Такий незвичний гість.

Якісь дивні хакери зібрались
В темній моїй кімнаті.
З дзеркала живого приєднались,
Так, наче їм тут сильно раді.

І почали поради давати,
Що в пайтоні потрібно писати,
Які ігри їм цікаві,
А які невдалі.
Хозяйнували,
Як у себе вдома,
Кричали, махали,
Від них одна втома.
Така харизма віяла від них.

Скільки це тривати може,
Я не знав.Вони кричали:
``Таймер, таймер, допоможе!``
А я благав:
``Залишити в спокої мене!``.
І тут на дзеркало почав дивитись,
Думками пишучи коди.
Вони змогли в ньому відобразитись,
І це вдало більш виходе.

І я почав гадати
Та писати
Функцію гейм_таймер_лоббі.
Таке з`явилось в мене хоббі,
Як позбавитись непроханих гостей,
Які лякають освідчених людей,
І спати їм нормально не дають,
Нехай в пекло своє йдуть.

Поки писав, почався крик й виття,
Дим, вибух і бурління,
Цим випробували моє терпіння,
Гості скромного мого життя,
І раптом, вони попали в небуття,
Коли закрив я функцію дужкою,
Ось так я розправився з нечистю такою,
І начебто притих,
Немає більше в мене лих.
Такий був пайтона закон,
Коли той код через дзеркало писав.
Але це був лише мій сон,
Де я добряче так проспав.