«Мораль»

ми дивимося в очі, щоб побачити захований знак.

ми куштуємо губи, щоб відкрити новий смак.

ми покриваємо тіло тонкою вуалю крихкої брехні,

аби не шукати свої почуття на глибині.

ми ховаємо біль і заковуємо його під замок,

ми боїмося поразок і ступити новий крок,

ми не шукаємо вихід з нестерпного кола печалі,

нас оточує підла картинка псевдо моралі.

нас навчають, як правильно і де говорити,

як змію на доброму серці терпляче пригріти,

ми підлаштовані в рамки певних епох,

нас навчають підходити під стандарти чужих вимог.

ми невільні долі. ми загублені, розбиті раби

над якими постійно стоять і говорять: ``Роби!``

ми боїмося жити поза лабіринтом страждань,

нас виховують, що без цього немає бажань.

ми, наче птахи без крил, що впали в безмежному полі,

ми не намагаємося здобути душевної волі.

наші думки обмежують певні соціуму ґрати

ми ніколи не викладаємо на стіл усі карти.