Море, якого не було

Я подумки цілую твої очі

І тихо забираю всю печаль.

Тієї ночі

Лиш видно десь віддалено вогні,

І ми були одні

Посеред тої пустоти, що нас нестримно полонила.

Ми уявляли море й берег,

І мерехтіння ліхтарів.

Там безтурботність, тиша й спокій,

Й єдиний парус вдалині.

Давай залишимось ще трохи -

Так манить шум самотніх хвиль.

Тримати буду міцно твою руку,

Аж поки не настане новий день.