Морська зірка впала з неба

Буває, що з нами трапляються дивні історії, і ми лише спостерігаємо за ними, адже це сон, а не реальність. Хоча, хто знає? ?

Це був чудовий вечір, а може, й ніч – зараз важко згадати. Пам’ятаю, як відкрила очі й побачила, що світ стоїть догори дриґом: там, де мало б бути небо, розкинулося море, а де море – сяяло небо. Я перебувала десь посередині цього дивовижного світу, наче в невагомості.

Усе здавалося винятковим і неймовірним. Щойно я замислилася над тим, щоб підібратися ближче й роздивитися це явище, як раптом – я вже була там! Стояла зовсім близько біля води, могла доторкнутися до неї, відчути її м’якість, спостерігати, як вона спадає крізь пальці – це було неймовірно. Вода притягувала мене, наче магніт, але небо, всипане зірками, теж манило до себе. Вони виблискували, мов яскраві ліхтарики.

О, як же хочеться до них доторкнутися! Але жар, що вони випромінювали, лякав. Здавалося, він міг опалити шкіру й залишити шрами. Та я не з боязких, тому простягнула руку… Ой, пече! Дійсно боляче, але які ж вони красиві!

Бульк... наче щось упало.

Я озирнулася й побачила, як піднялися хвилі. Вони колихалися, ніби намагалися щось виштовхати зі своїх глибин, але марно. Адже щойно вони були спокійні… За мить я вже опинилася там, де почула звук, і побачила зірку, що повільно опускалася на морське дно. Здавалося, що саме там їй і місце. Але все було не так просто: коли я торкнулася зірки, це створило імпульс, що передався іншим зіркам. І ось морська зірка, яка до того мирно спала на своєму місці, раптом здригнулася, підскочила і впала у воду.

Але як же вона взагалі там опинилася?..

На жаль, я так і не дізналася. Бо прокинулася. І зрозуміла, що це був лише сон.

Щасливий, фантастичний мій сон… Але як же хочеться побачити його знову – з продовженням! ?