Мовний срач

Зустрілись якось соловейко та деркач

І влаштували між собою мовний срач. 

Бо той деркач - надто гучний горлач:

Своїм курликанням прикликав він мисливця, бач. 
​

Зібрались незабаром інші пта́хи,

І ну-мо бідолаху всі шпиняти:

“Чому не перейшов на солов’їну? 

Тоді ніхто від куль би не загинув!”.
​

І як не намагався той деркач

Доводити, що здобичі шукач

Не через нього “жниву” розпочав,

Натовп не чув, а шпак якийсь кричав: 
​

“Не хочешь визнавать свою провину?

Тоді переселяйся в трясовину.

І там горлай собі як заманеться,

Бо ріже вуха нам твоя огидна “пєсня”.
​

До ночі розгорявся лайки хмиз.
​А вдома неприємний вже сюрприз 

Чекав на всіх учасників конфлікту - 

Їх гнізда розорив підступний лис. 
​

Поки птахи відволіклись на мовний срач

Творив свою жахливу справу розкрадач.

Тепер і соловей, і шпак, й деркач,

У один голос розпочали гіркий плач. 
​

А лис собі спокійно спить в норі,

І посміхається щасливо уві сні: 

Як добре, що пустив він плітку, бач,

Що викликала в лісі мовний срач.