Мрії не старіють

Вона чекає все життя,

Чекає слушної нагоди —

Коли всі мрії стануть частиною буття,

Коли вже буде кінець негоди.

Ті мрії вона тримала глибоко в душі,

Десь там, за темними дверима.

Ховала між рядками у вірші —

А старість уже за плечима.

Волосся вкрилося сивиною,

І шкіру обійняла павутина зморшок…

Лише очі так і залишились полем —

Незайманих, пронизливих волошок.

До цієї історії так пасує трагічний фінал…

Однак —

Цього разу наступна зупинка:

Захід сонця й океан.

Вічність — коротка, літа — крихкі.

Сумніви залиш у каві вчорашній.

Пізно буває лише раз у житті —

Коли ти робиш подих останній.