На що стелять доріжку

Завтрашній день нагадує пастку
Як і замовчування – ласкаве ововчення 
Стає все страшніше маленький тягар 

А я все без змін
Чекаю в капкані ласку 
На мить інавгурації свого механізму 
Дієвого такого-то, надкорисного 

Чи бажане варто чекать?
Може його збудувать?

Жадав я поміч від білокрилих
Бідоносних та гордих створінь
С корисного – тільки їх тінь 

Деталі та вм`ятини твого механізму 
Я б зрозумів, але й сам невтерпець 
Побачити те, на що стелять доріжку 
Відчути весь холод й запиленість 
Віршомазних, брудних 
Доволі сумних орхідей