Називай мене...

Називай мене іменем, що дала мені жінка при народженні, 

Називай мене тільки тими словами від яких так хочеться спати.

Я майже не пам`ятаю, а ні свого роду, а ні свого походження,

То хоча б пам`ятатиму ім`я яке подарувала мені мати!

Називай мене лише тими словами за які так хочеться триматись,

Промовляй лише тими літерами, які хоч зрідка дарують надію.

Я, як і інші довкола, вкотре втомився помилятись,

Та знову і знову тримаюсь за сказане, бо ж як ніхто інший, ще вірю.

Клич мене лише солов`їною, щоб ніяких зіпсованих чи зраджених, 

Клич мене тільки тією мовою, що з дитинства плекали вуста.

Най слова проростуть із паростків, що в минулому були посаджені,

Щоби моє ім`я не звучало як мова - понівечена чи пуста.

Промовляй мене з інтонацією, хоч кричи, а хоч плач - я почую!

Клич мене лише моїм ім`ям, і ні слова про інші іменники.

Навіть шепіт твій тихий та ніжний серед галасу я відчую,

Називай мене моїм ім`ям... ну і зрідка своїм ``Ведмедиком``!

2025 рік