Не доля

Я хочу бути поряд,
Тримати у обіймах,
Й теплом своїм я зігрівати,
Холодний простір поміж нами.

Але тримаєш в рамках ти,
Ті погляди, що відштовхають.
І страх, яким себе ти огортаєш,
Все поглядів збирає інших більше.

Розшукуючи щось, у тих теренах,
Слова та погляди збираєш хтиві.
На що тобі маски ті брехливі,
Коли багато маєш своїх?

І знову бачу, відштовхуєш
Ти тих, хто маски не вдягає.
Але свої не забуваєш і змінюєш,
Насміхаючись над щирістю й турботі.

І ось, ігриво ти смієшся знову,
Над спробами першопрохідників хоробрих.
Але настане час, я вірю,
Що сміятимуся за усіх.
Коли зустрінеш ти себе саму,
На шляху по котрому ведеш ти інших.