«Не ревнуй»

Перша думка, яка прийшла до моєї голови, це покінчити з усім цим раз і назавжди. Не винесу я цих п’янок, серце не мотор, капремонт не допоможе. Можна загубити не тільки себе, але і талант, якщо ти такий маєш.

З похмільною головою та бурчанням у шлунку я став повільно підійматися з дивана. Голова розколювалася, і, якщо вірити порівнянням, то вона стала як раз тим ковадлом по якому коваль ухитрився поколотити своїм молотом не менше тисячі разів. Гітара скотилася, і впала на підлогу. Нічого не пам’ятаю.

Я почав обводити поглядом обжитий нами гараж: барабанна установка, динаміки, пульт, мікрофони, кабелі… Коли тобі вісімнадцять, ти пломенієш своєю ідеєю, і твоє полум’я запалює все навкруги. Моєю ідеєю було створення рок-гурту. Але я не думав, що крім музики, мене чекають безперестані п`янки з нашими багаточисленними фанатами. Ми їх запрошували на наші репетиції. Вони завжди тягнули із собою випивку – і, відмовити було плювком у душу. Тому ми пили, і, ще, ми грали. Ми не вигадували нічого нового – ми просто грали старий добрий рок.

- Гей, Данило, ти живий? – спитав я осілим голосом лежачого на підлозі бас-гітариста.

Той заворочався, але нічого путнього сказати так і не зміг. Я зрозумів, що це марно: в таке рання чогось добитися від учасників свого колективу, тому відкрив двері гаража, і вийшов на свіже повітря викурити свою першу ранкову цигарку.

В мене була подружка, котра страшенно ревнувала до моїх фанаток. Але я їй сотню разів казав, що між мною і ними нічого не може бути. Вона не вірила цьому, і постійно влаштовувала сцени. Я якраз подумав, що непогано було би їй зателефонувати. Дістав з карману мобільний телефон, і набрав її номер зі своєї записної книги. Спочатку я чув тільки гудки, але потім в моїх вухах прорізався голос Катерини:

- Марк, знову ти мені зраджуєш з цими вертихвостками? – це було замість вітання.

- Привіт, Катю. Я теж радий тебе чути. Ми вчора такого дали!.. – сказав я своїй дівчині, і затягнувся в черговий раз цигаркою.

- Ти так і не відповів? – не вгамовувалася моя подружка.

- Катю! Скільки можна? Твоя ревність губить будь-який творчий настрій. Нічого у мене не було, і для мене є тільки ти.

- Не бреши мені!

- Не брешу! І, взагалі, лиши мене, я не хочу виправдовуватися.

Я трохи помовчав, а потім додав:

- Ти знаєш, в кінці тижня, у неділю, буде великий рок фестиваль, і я хотів би, щоб ти була присутня в залі.

- Гаразд, я буду.

- Тоді давай, кохаю тебе! – і я поклав слухавку.

Повернувшись в гараж, і розтовкмачивши своїх приятелів, я звернувся до них з промовою:

- Хлопці, нам потрібен хіт. А так як всі хіти написані про кохання, і в мене намічається річниця відносин з Катею, то давайте напишемо його сьогодні.

- Не треба експлуатувати наш гурт в своїх корисних любовних цілях, Марк, – невдоволено фиркнув Серж, наш барабанщик.

- Та годі, тобі, Сергію, чудова ідея. Нам потрібно вистрілити з чимось новим на цьому рок фестивалі – сказав Данило, і ми почали наші творчі експерименти.

Цілий день ми провозилися з мелодією і текстом пісні. В результаті у нас вийшло щось путнє. Ми всі були задоволені.

Наступила неділя. Катя була в залі, і наш гурт як раз готувався до виходу на сцену. Накачавшись перед виступом пивом, щоб очі заманливо блищали, ми вийшли, і відіграли дві наші старі пісні. І ось настав момент нашого нового хіта.

Я підійшов по ближче до мікрофону, і звернувся в зал з промовою:

- Сьогодні дуже значний день для мене. Я зі своєю дівчиною вже рік як у відносинах, і, останню, заключну пісню я присвячую їй. Вона називається «Не ревнуй»…

Оваціям слухачів не було меж, коли останні акорди пісні перестали звучати. І, що саме головне, я, здається, задів ті струни, на яких мені було важче за все грати, я задів струни душі Катерини – і, здається, вона перестала до мене більше чіплятися.

Після фестивалю Катя міцно обійняла мене, поцілувала, і промовила:

- Гаразд, не буду…