Не сива

На пляшці літри 
Води немає
Стаєш на скло
Воно не б`ється
А холод тільки обіймає 

Зрадій мені, бо відчуваєш 
Хоча би щось 
За ці роки

А сміх свій точно пам`ятаєш?
У той останній день, коли його і не чекала
Отримавши – ну дуже міцно обіймала

Дурниці коїла такі
Що мозок вже на самоті 

Не хоче спілкуватися з тобою 
Такою злою 
До власного життя 

Якщо те скло не розіб`єш
Літри в себе не віллєш 
Помреш така красива 
І будеш геть не сива