Не йди за мною

Завтрашній вечір вже дивиться у вікна безжально,

Вже мій погляд прикритий буде для тебе назавжди.

Сховався він там за хмариною біля зорі — як же банально!

Розповісти б тобі історії свої, веселі й сумні, та це вже нереально.

​Моя тінь блукатиме в безодні страху, за горами болю,

І я хочу... ні, мушу: всі сліди замету, щоб не йшла ти ніколи за мною.

Там буду стояти біля озера сліз, сховавши печаль під корою.

​Ніколи більше не впаде зоря, там з дерева навіть не чутно спів солов`я.

А кайдани зіграють симфонію з голосів батьків, близьких, братів.

Мене, мов рідного, закутає туман у свої димні, покинуті світанки,

Довіку щоб служив для безтурботної туги лише безглуздою приманкою.