Немов востаннє

Немов «востаннє» я живу.
Немов востаннє знову мрію
Побачить осінь наяву,
Що золотисто попеліє.

Піднявся вітер, і листки
Злетіли у танок прекрасний,
І я забуду про чутки,
Що нам зима несе свій власний
Дарунок, що накриє світ
Легким і сніжним покривалом.
А ці листки охопить лід
І знищить їх холодним жалом.
Та осінь радує ще нас,
Прекрасні ноти не стихають,
Листки танцюють тихо вальс -
І все кружляють…все кружляють……

Весь світ продовжує життя.
І я живу і знову мрію
Що серед сірого буття
Почую ноти ці й зрадію.
Нехай минає швидко час,
Нехай минають всі події,
Я хочу бачити цей вальс
І осінь, що так попеліє.