Нескінченна й вільна

Вечір. Тиша. Я — у своїй атмосфері,

Дивлюсь у далечінь, шукаю спокій.

Та замість нього — думки, мов химери,

Штормують мозок, розриваючи гармонію емоцій

Мої думки — це блискавки у тьмі,

Емоції іскряться, як комети.

Намагаюсь впіймати мить в пітьмі,

Розгадати власної душі секрети.

Емоцій спалах — вогняний потік,

Де кожна думка — немов жива граната.

Я — режисер безумних власних сцен,

І автор власного життєвого формату.

БАМ! — і знову вибух розуміння,

Мозок грає в дивну гру зі мною.

Я шукаю власне відображення

В лабіринтах створених собою.

Реальність тріскає по швах,

Свідомість рветься в невідомі далі.

Я — код, що зламує життєвий шифр,

Де істина — в найменшій деталі.

Тут і зараз — в епіцентрі бурі,

Де минуле з майбутнім сплелось.

Я — жива! В космічній партитурі

Моє серце полум`ям зайшлось!

І знову розум в вирі мрій!

Граю з тінями власної свідомості.

В цім театрі внутрішніх надій

Відкриваю грані невідомості.

Ні в минулому, ні в мріях майбутнього,

А тут і зараз — моє справжнє буття.

Серед незбагненного, у своєму ритмі,

Я відкриваю нову версію себе щодня.

Тут. Зараз. В повноті буття.

У безмежжі сподівань і прагнень!

Я не ілюзія, не тінь, не привид я —

А ВСЕСВІТ, що пульсує в диханні.

Час розтанув, наче сніг весною,

Я лечу крізь власний всесвіт мрій.

Не міраж, не сон — я є собою!

В кожній думці — шторм моїх надій.

Тут і зараз, в просторі живому,

Не в минулім, не в прийдешніх снах.

Відкриваю істину просту і нову:

Я — це всесвіт у своїх думках.