Невидимі стигмати (З життя Кардинала Йосипа Сліпог

В тюремному домі, за трьома замками,

Без променів сонця просидів роками,

Та віру не можна схитнути...

Прищеплена змалку, повік не відійде,

У доброму серці, зерня завжди зійде,

Лиш мрія лишалась Церкву Вкраїні вернути...

Скатований часом і мучений катом,

І навіть готовий до смертної страти,

Ні раз не заплакав від болю...

В нелюдських умовах, стражданнях і муках,

Без рідного дому, в хвилинних розпуках,

Ні раз не прокляв люту недолю...

Завжди покладався на Божую Волю...

І часто бував у смертельних лапетах,

Диявол розставив духовні тенета,

Та віру не можна схитнути...

Прищеплена змалку, повік не відійде,

У доброму серці, зерня завжди зійде,

Лиш мрія лишалась церкву вкраїні вернути...