Незмінна вистава

Коловоротом в повсякденні,
Змінюються дні навколо мене.
Прошу мить спинитись та насолодитись,
Тим що зараз є, і не чекати, коли час настане.

Весь хаос що утворився,
Завмер у очікуванні, коли рушить час,
Аби почати відлік того кінця,
Коли прокинутись вже час.

Часи всі різні, але лише одне,
Повторюється раз за разом,
І сховатися від цього немає де
У думках творців та мрійників.

Замки будують, стіни зводять,
Ідолів возносять, скидають богів,
Створюють ідеї, дороги прокладають,
І змінюється в цьому лише роль акторів.

І ось сцена оновилась, і нові обличчя,
Вийшли натовп розважати.
Люди тут всі різні, і немає протиріччя,
Серед глядачів життя.
І лише постійно, коловоротом повсякденно,
Змінюються дні навколо мене.