Незвіданий Всесвіт

Незвіданий Всесвіт.

Чарує красою у  плині віків  і в тандемі зірок.

Господь усіх кличе іти за собою.

 Ісус подає нам урок…

                 Власний крок…

Стежина терниста.

І гостре каміння зустрінеш не раз на стежині своїй…

                                                                  Лиш не зупиняйся …

Усе своє вміння візьми й доклади,

                                і пройди,

                                              і зумій…

Не дай в своїм серці засісти  зневірі…

                   Не дай розростись їй в колючий будяк…

            Не думай: хай буде як хоче...

                                                         як всюди…

Не смій,

              не кажи: нехай буде будь-як…

Ти віру впусти.

             Ти зроби їй дорогу у серце,

                         у душу,

                                   у свої думки.

Бо з вірою злившись, ти все подолаєш.

               Лиш з нею ти зможеш усе перейти.

Нехай заживе в тобі віра у Бога.

                 Нехай вкоріниться у твоїй душі.

Ти серце відкрий …

                      Й розіб’ється  тривога.

                                   Й побачиш тоді ти, що вже на межі.

І кроку не дасть …

               щоб звалитись у прірву.

           Ти будеш боротись …

                             І кожний твій крок тебе підносити ме ,

В пекучую вирву ти вже не впадеш.

                         Ти підеш до зірок…..