•Ніхто•

Привіт, Ніхто. Ти не прийдеш ні звідки.

Моя провина, що тебе немає?

А у тумані фонарі мов свідки —

Самотнє небо, мокре і безкрає.

Де ти блукав? Пройшли десятиріччя.

Я вицвіла, звела себе у камінь.

(Глибинні драми, довгі протиріччя)

Мене зломив очікування гамір.

Суцільний вир прилюдь защемить груди,

Від надто файних, добрих і терплячих.

Проте вони всі — не кохані люди.

Як друзі — так, але «не більше» значать.

Де дурник твій? (Всесвіт з мене кепкує),

В якого б ти навічно закохалась?

У нього вух нема, раз він не чує,

Це все для того, щоб СЕБЕ трималась.

Милуючись вечірнім променадом —

Неспішним кроком, з кавою у чашці,

Я посміхнуся у вітрину радо

І дух впізнаю свій в рандомній пташці.

Щасти, Ніхто! Я вік, як не чекаю…

Ти все життя у кожному маячив,

І в нас ніяких дат не буде, знаю.

Тебе для мене Бог не передбачив.

26. 11.2025