НОСТАЛЬГІЯ

 Ось відлітають вже у вирій журавлі,

Тріпочучи душею до знемоги.

На них чекають далі немалі,

Незвідані чекають їх дороги.

Вже ключ формується відважним вожаком.

Піднявши крила, вітер розділяти.

А на душі осів пекучий ком —

Так хочеться із ними «НА КРИЛЯТА».

Ввірватись в нерозділене життя,

Де ще немає ані «ДО», ні «ПІСЛЯ»,

Де ще вирує в радості буття,

Де ще співається щаслива пісня.

Де небокрай наповнений теплом,

Де веселковий вечір понад гаєм,

Де є любов, як благодатний сонм,

Де є життя, якого вже немає.