«Образ, що не згасає»
Я сплю і бачу в снах тебе-таку прекрасну, ніжну, недосяжну.Ти на відстані простягнутої руки, але водночас так далеко…Повільно, ніби в невагомості, я простягаю руку, з надією торкнутись хоч на мить.Та ти згасаєш, згасаєш, немов іскра, що впала в сніг.Я прокидаюсь, не розуміючи нічого, та не стирається в голові моїй твій образ, який залишиться зі мною навіки.