Однієї холодної осінньої ночі — перший вірш після початку повномасштабного вторгнення.

Однієї холодної осінньої ночі,

Одразу після відбою повітряної тривоги,

Вона стискає руку йому і шепоче:

Якщо ми разом дочекаємося перемоги,
​

Якщо ракети оминуть нашу домівку,

Якщо дрони не долетять до нашого міста,

Якщо вибух не перетворить в снаряди бруківку,

Якщо гради не позбавлять наші життя змісту,
​

Хочу знову відчути власною шкірою сіль,

Котра залишається після морської води,

Помічати рухи тварин серед гір мимовіль

І на хрусткому снігу дітей розрізняти сліди.
​

Хочу слухати безтурботний пошум трави,

Бачити в небі лиш літаки, зірки і птахів,

Щоб обгортали мене не тривоги, а сонце й вітри,

Й спостерігати як пекло забирає наших катів.
​

Це якщо ми побачимо як тануть останні сніги,

Перетворюючись у річок широкі заплави,

Якщо збройні сили виведуть нас із цієї імли,

І навіки звільнять терени держави…
​

Він відчував порух її слів у своєму волоссі.

Знав, які вона, засинаючи, бачила кольори.

Смакував кожну вібрацію в її тихому голосі.

Та сказав лиш одне: не «якщо», а «коли».
​

01.11.22