Осінній шепіт

Осінь крадеться тихим кроком

Листя з дерев — мов золотий дощ.

Ховає день у обіймах ночі,

І тиша дихає між нами знов.

Чашка кави — тепло в долонях,

Затишок у серці, як димок.

Ти читаєш вірші осіннього сонця,

А я вловлюю кожен їхній крок.

Дерева шепочуть старі таємниці,

Що вітер несе з далеких країв.

А місяць у небі, мов тиха свічка,

Сяйвом торкає осінній наш світ.

І так минають хвилини мовчання,

Думки плетуться у мрійливий вінок.

Осінь, мов друг, що прийшов тимчасово,

Та лишає у серці малюнок.