Отрута

Ти змішуєш ніч із чорним перцем,

додаєш туди трохи забуття,

тримаєш на вогні аж стільки,

поки світло в провулках не почне вдихати оживляюче почуття.

Це отрута чи магія?

Залежить від того, хто п’є.

Хтось бачить у цьому пророка,

а хтось — тільки горе своє.

Ти віриш, що слова лікують,

але це не про нас.

У нас язики, які роз’їдають повітря,

тіні, що розчиняються в обіймах образ.

Місто пахне залізом і втомою,

ночі топить у чорному склі,

розливає отруту судомами,

запечатує в серці й землі.

Тут або зникнеш, або навчишся

заклинати дощі й імена,

а якщо виживеш — то залишся,

бо інакше зітре тишина.

лютий, 2025