П`ю вино та читаю книги

П’ю вино та читаю книги. Це хоч якось допомагає відволіктися від порожнечі. І цей текст скоріше за все ніхто не побачить, окрім моїх очей… хоча я брешу, я волію, щоб кожен мій текст побачив небайдужий зрячий, він же читач. Тож поки я пишу, то це бачу лише я… потім може трохи відредагую, підправлю то тут, то там, а потім викладу в мережу. Тим не менш я не дуже люблю редагувати, а пишу я зазвичай, коли трохи п’яний. І виходить воно таке… не за всіма канонами Ернеста Гемінґвея. До речі, вчора, в п’ятницю замовив дві книги Гема в одній із інтернет-книгарень. Я навіть було подумав написати допис в блог з порівнянням цих онлайн книгарень, проте подумав, що це буде реклама, тож ця думка відпала… Хоча купую книги в інтернеті тривалий час з постійною регулярністю, не знаю… може це і було комусь цікаво, і якщо ви скажете, що це не було б рекламою, то я, напевно, про це б надрукував. Капіталізм, маркетинг, реклама… сучасний світ споживацтва…

Отже, тут мої думки під градусом… і я помітив, що вони, саме ці думки, з’являються в мене, коли я напідпитку. Але ж не буду я весь час пити, щоб розмірковувати… так мене на довго не вистачить, всьому є своя межа.

Свобода – це, мабуть, те, чого хочеться, але ти ніяк це не приміряєш під одежину реальності та встановлених правил, і врешті-решт отримуєш. Проте потрібно бути гарною людиною, аби не забажати якоїсь гидоти… а, це, складно.

Взагалі, коли проходиш через якісь життєві труднощі, ти починаєш по-іншому сприймати реальність та те, що маєш. Мушу стримувати внутрішніх демонів, щоб не казати всього, що на душі, але колись це з мене хлине, може під кінець цього тексту… але зараз я не занадто п’яний, щоб розкривати всі свої карти. І це не блеф, мені є що сказати, та є чим поділитися, вважайте що в мене на руках два тузи, а на борді одне лише сміття… та поки що, я пишу у своє задоволення (давно цього не робив), і я люблю, коли у тексту, що пишеш не має чіткої теми, і тебе ніщо не обтяжує. Такий собі фрірайтинг, але зі свідомою коректурою, щоб не писати якусь галіматью та нісенітниці.

Отже… свобода. Кажуть, що гроші дають деяку ступінь свободи, проте в мене ніколи не було великих грошей, і я не можу з цього приводу нічого сказати… хіба що… як би в мене були б гроші, я, мабуть, «пустився во всі тяжкі». Це, знаючи себе. Ну так, можеш собі щось купити, можеш кудись помандрувати, можеш займатись благочинністю… та, чи принесе це тобі радість та щастя? Не знаю… існує таке поняття, як «комфортні злидні».

Гроші… зараз тільки й мова, що про гроші. Читаю Бодо Шефера «Шлях до фінансової свободи», але одного читання мало, та й роблю я лише це з любові до читання. Мабуть, щоб не кривити душею, я хотів би грошей, з тим, щоб чогось досягти та «нормально» вписатися в суспільство… хотів би свій будинок… знаю, що гроші – це інструмент… і, скоріше за все, я би витрачав їх на книги та вино. Подорожувати я не люблю, фоток з Балі мені теж би не хотілося… проте, я не маю грошей, тому це пишу… якби вони в мене були, то я би був зовсім іншою людиною. Не знаю, може й не був би… а лишився тим, хто є.

Отак… вже півпляшки випито…

Ще є «вподобайки»… воно, як пишуть, викликає залежність, я це перевірив на власному досвіді. Багато я їх не збирав, проте хотілося більше… тепер я якось спокійно відношуся до цього, головне, це лишатися собою, а не підлаштовуватися під аудиторію, щоб назбирати більше сердечок. Таке собі соціальне схвалення… не кажу, що це погано, просто якщо є за що любити, чи це тобі дійсно сподобалось – то це добре. Така собі маніакальна постійна перевірка… скільки ж назбирав цей допис? Але, то таке… зараз в моді обкладинка, а не суть… хоча, можливо, воно так за всіх часів було, не знаю…

Все ж таки я викладу цей текст у мережу, і, скоріше за все, на Anews… я ж кажу, мені хочеться уваги та визнання… проте, то теж таке… Непоганий проект, то ж бажаю успіху засновникам… навіть монетизацію ввели… я навіть, вже подумав було ФОП відкривати, щоб збирати донати, але тепер маю сумніви, кому та писанина потрібна, щоб ще за неї платити? Це я про себе, іншим, хай щастить!

Алкоголь розкутує, а це те, що зараз мені і потрібно… але, мабуть, досить… як пити, так і писати. Навіть вичитувати не буду. Якщо воно не занадто погане, те що я написав, то дайте мені знати…