Пацан

Літо 2004-го року повністю змінило моє життя.

Зимою я втратив цноту з дівчиною на два чи три роки старшою за мене. Але я повівся як свиня, розірвавши стосунки одразу після того, як в мене з нею був секс.

Тепер були канікули, теплі дні, і ми з пацанами весело проводили літо, попиваючи пиво на придбані кишенькові гроші. В мене була робота цим літом: я влаштувався вантажником в одну компанію по перевезенню вантажів Україною. Тож пив я за свої кревні… та ще… ще я купив собі касетний плеєр та слухав на ньому реп.

Перші цигарки, перші стосунки, перші поцілунки та зажимання у дворах… все це було літом 2004-го року. Та ще я познайомився з одним “бандюганом”, який себе так називав, в якого була драма всього його вісімнадцятилітнього життя — він розстався зі своєю дівчиною. Весь час торочив про неї, коли був напідпитку.

Його я більше слухав, ніж говорив сам… пацани потім мені сказали, що він трохи розв’язав мені язика, бо з дитинства я був досить замкнутим хлопаком. Вовчик навіть придавив на мене, щоб я не вів себе як Бандюган.

Життя планомірно йшло під відкіс… вулиця, цигарки, пиво, тимчасові знайомі, нічні походеньки. Навчання у випускному класі я не закинув, але йшов протореною дорогою, виїжджаючи на своєму гарно та старанно заробленому авторитеті.

Потім була любов, котра перевернула все моє життя, та навіть певною мірою спасла мене від слизького шляху чи то передчасної могили. Не знаю, чи то як так навигадував, чи так хотів це бачити… принаймні своїй коханій я сказав, що вона мене спасла від невідворотнього.

Проте я був депресивним малим, бо я, як пам’ятаєте слухав реп, а його суровий речитатив скалічив не одну душу. Я проникся ним, і волів перенести всі його тяготи та незгоди у своє ще неповнолітнє життя. Така була мою філософія, котра закарбувалася в пам’яті намагнітивши її через магнітну плівку мої затертих касет.

Минуло два роки, я вже вчився в університеті, та все одно любив пити пиво та палити цигарки. Зі своєю коханою я розстався… в нас були різні погляди на життя, чи то мені хотілося нових пригод, чи то я не зміг її пробачити, чи то все разом.

Потім настали тяжкі часи, пошуки себе, незакінчена вища освіта, спроби працевлаштуватися на різних посадах, фріланс… а потім побігла череда днів, котрі стали нагадувати одне одного.

Тепер мені за тридцять… а я все так само палю цигарки та люблю випити пива, бо так само залишився в душі тим самим пацаном, котрому тільки шістнадцять, і який вірить, що все життя попереду…