ПАВУТИНКА

За павутиною рветься моя таємниця...Я павучок, я тебе збережу.Вона втомилася в тишу кричати Це, певно, має мати якусь межу?

Я не винна, що я павучок, Я не винна, що мушу плести павутинку.Дощ, грім руйнують до пустих балачок,А я тримаюся за ту останню волосинку.

Нехай вони знають, кажуть, що хочуть!Лиш би не тримати це далі в собі!Таємницю я далі завиваю в клубочок...Та... Чи справді воно потрібно мені?..