поки ми не знайомі

поки ми не знайомі на цьому витку спіралі
і я ще не засинаю поруч з тобою,
тьмяне моє обличчя й очі зів"ялі,
море в навушниках, на моніторі Соя...

коли перед сном із відчуттям польоту,
є відчуття твоїх рук і погляду сірого
я готова битись об лід, щоб не стало льоду!
і до краю дійти, і перестати вірити

у місто нічне із балкону найвищого поверху,
в твої абстрактні картини й кота-британця...
я готова усе, що маю змішати з порохом,
щоб намріяне якось сталося.