ПОМІЖ ДВОХ СТИХІЙ

ПОМІЖ ДВОХ СТИХІЙ

Небо ділить рух годин на два,

Сонце впало в пил гарячих днів.

На подвір`ї вицвіла трава,

Сад молився до небес без слів.

З неба краплі не впадуть чужі,

Тиша дихає важким вогнем.

Все життя зависло на межі

Між сухим життям і між дощем.

Краплі ллються ніби не хоча,

Та зникають у повітрі ще.

І земля, мов зболене дівча,

Жде води, якщо її пече.

Врешті дощ стікає по лицю,

Обіймає крони та поля.

Ніби хтось почув молитву цю

І спинив крихке згоряння дня.

Та за мить вже злива не тече,

Знову сонце промінь суне свій.

Літо плаче, літо і пече

Поміж двох ворожих цих стихій.

Мирослав Манюк

22.07.2025

@_owl_hub #літотаowl