Поснідали з вечора.

Вірш / Військове

Поснідали з вечора,

Завтра рано вставати,до бою,

Україну, рідну матір, захищати

Від заліза закривати,

Своєю душою.

Круком чорним, закрутить лихо,

Над нашою головою,

У янголів під крилами,

Залишимося, чуєш брате, самими-собою.

Поснідали з вечора, на силу,

Бо каменем в горлі,

Ставав шматок хліба,

І за братчиків помолились,

Знайшли час для Бога,

Що навіки, у землі спочили.

Просто неба, могили.

В окопі сирому, серед поля під зорями.

Ми брате з тобою!

Завтра побіжим вовками лютими, 

Поведем ватагу,

Як дикії звіри, чуєш брате!

Втамуємо спрагу.

Пам’ятаєш як хотіли,

Ми миру з тобою,

Будувати, не нищити,

Радіти собою!

Тепер хочеш крові брате?

І я того хочу!!!

Усим серцем і душою!

Більше крові хочу!

За жінок, дітей за батька,

За сивую матір,

За зґвалтовану країну,

Прости Боже,

Життя забирати.

Забирати Івана,

З цього світу до пекла,

Дорогу вказати,

Не дамо нашу землю,

Ногами топтати!

А, стара як зустріне,

Нас з тобою друже,

Не в чужій, в своїй землі,

Ляжем спочивати!

І нам то байдуже.

Сльози висушить вітер,

Сонце обігріє,

Біль у серці зачерствіє,

А душа зрадіє.

Діти будуть пам’ятати,

Вічно, чуєш брате,

Що не можна правду, волю,

Брехнею зламати!

І не страшно, чуєш брате,

Не страшно вмирати,

За життя України, милої,

Своє віддавати!   Кам’яний Брід             2022 р.

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A