Про неї

Забуті очі, що з пітьми
Споглядають на ті зорі.
Сумом сповнені вони,
Дощ ховає їхне горе.

Ти потоплена в думках,
І не бачиш, що навколо.
Жарти всі для тебе сірі,
Й тереном обвила серце.

Хочеш я, для тебе стану,
Світлом що, пітьму розвіє.
Полум’ям, що спалить терен,
І теплом тебе зігріє.
Вітряком що хмари розвіє,
І дощем, що сльози сховає,

Буду я с тобою поряд, 
Вічність споглядати зорі.
Ти не згадуй те минуле,
Пірнаючи у темне море.

Всіх зробила ворогами,
Збудував фортеці стіни.
Світло ти не хочеш бачить,
Хоч воно і біля тебе.

Зорі ті усі сховала,
Від байдужості своєї.
Темряву пустив в обитель,
Ти на віки загубилась,

Хочеш я, для тебе буду,
Світлом що, з пітьми дістане.
Полум’ям, що спалить терен,
І теплом тебе зігрію.
Морем що нудьгу потопить,
В нескінченному потоці,
Тих зірок що шлях освітять
Вічності безмежних мрій.