Прокинься, наївна

Може, я не про те співаю.

Не лежить моя душа

на норми і порядки.

Замкнулись безглузді слова,

на віки в’їлись у вуста мої,

розбитим кришталем зостались

у той зловісно-похмурий день.

І ніби на зло шепче птах мені:

вони всі тут, а ти там, у далечі.

Не ділити вам недуг

і не пекти калачі.

Вони всі тут, а ти там,

ще літаєш у хмарах,

чекаєш принца —

наївна.

Всі твої принци

кров’ю багряною

зостались на губах.

Прокинься.

Вони всі тут, а ти там,

вирвана із газет,

мультиків на дисках,

з коронами,

в рожевих сукнях принцес.

Ти чуєш чи ні —

я до тебе говорю.

Тобі потрібна сім’я,

діти, робота

і тяжка ноша на плечах.

Це обов’язково.

Ні, ти не втечеш.

Це правильно.

Це вірно.

Тут ти і помреш