ПРОЗОРА НІЧ

ПРОЗОРА НІЧ

Коли ніч опускає на місто тумани

Й своїм кольором синім стискає простори,

Я прослухую думи людей негуманних

Й намагаюсь мовчати, де правда говорить.

А спочатку здавалось, що світ був не хворий,

Тільки тінь показала всю правду на лицях.

Голоси упирались у темряву хором

І страхи проростали в холодних зіницях.

В кульмінації ночі у кожній столиці

Синій колір розкрився немов стара скриня.

Там не темінь була, а маленька світлиця

І дрімота, в якій визріває прозріння.

Опівнічно-синявий — насправді прозорий,

Бо і темрява вчить: світло має свій корінь.

Мирослав Манюк

09.01.2026

#спенсеревський_сонет