РІДхрамПоезії

Вірші лунали над Хрещатиком,

Поезія лилася Києвом.

Декламували — і слова романтики,

Вірші людей на сцену вивели.

Тут говорили про любов —

До себе, до нього та до неї.

І кожен вірш свій поклик знайшов,

А вночі запалювали діджеї.

Обійми — теплі, як світанок,

Квіти, мікрофони, таймер.

На вишиванках — живий орнамент,

І спалахи світла з фотокамер.

Гармати вночі голосно гарчали,

Але ми не на мить не зупинялись,

Бо наші Музи звучали й кричали,

Хоч і стіни від вибухів здригались.

Чужі — стали тут родиною,

Дали потік рідної енергії.

Ми Рекорд встановили душею,

Об’єднавшись у РІДхрамі Поезії.

20.06.2025

Ангеліна Александренко