Ряст топчу я недарма

Туманом сизим сни лягли рожеві

На кучеряві коси і чоло.

Життєва осінь кличе вже до себе,

А молодості як і не було.

І де літа поділись мої юні?

Кудись помчали щастя доганять.

Співають про кохання серця струни

Так ніжно-ніжно на мажорний лад.

Бо недарма на світі ряст я топчу,

Скільки їх іще?Лиш знає Бог.

Я залишу по собі вірші-сповідь,

Читаючи, мене згадали щоб.

2016 р.