Самайн

Червоні нитки огортають,
місяць особливо яскравий,
димок пахощів вводить в транс.
Відьма із требою роду
славить предків
у своїй кімнатці.
Вона все читає:

``Слався рід,
славтеся предки
слався кревний наш зв`язок.
Cлавтеся родичі від тата,
славтеся родичі від мами,
слався Батьківщина роду мого...``

Віск тече,
вогонь танцює,
вона сидить не одна.
Прийшли тихі гості
в`язані до неї
червоними нитками,
їхні руки на її плечах.
А вона все славить і славить,
свічки догоряють,
ритуалу кінець.
Але із останнім вогнем
вона знає —
ніхто не піде.