Світланка Минченко 31 Грудень / Оновлено

•Самоліквідація•

Вірш / Психологія і відносини

Я тебе дуже, друже.

Я тебе чую, збуджую…

Знаю — ти не засуджуєш

Мрії мої дурні.

Ти — наче перець із м’ятою,

Борг відпускають сплатою.

І під оманою клятою —

Наші думки брудні.

Очі на світ примружу,

Правила знов порушу…

Так я себе змушу 

Ніжний відчути біль.

Світ хоч і тісний, певно,

Все і завжди — даремно.

Знай: я вчиню чемно —

І ліквідую ціль.

30.12.2025

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A