Самотність злодія

 Заходить сонце, чорніє місто. Від вікон квартир,  Сяють вогники палкі. Всі сидять в домівках. Чи то в самоті, Чи то з сім`єю за вечерею, А можливо, в когось романтичний вечір.  Можливо хоть виключив світло та слухає музику, Хтось переглядає фільм. А за віком спокійно подає сніг, Покриваючи землю в білий цвіт. Десь хтось когось вбиває,  Та ця кров летить на сніг,  Вбивця, тихо, прибирає тіло, та біжить. Біжить у даль далеку. Біжить минаючи міста, країни, Міняючи зовнішність свою. Можливо хтось його впізнає,  Можливо хтось його полюбить. Але в самоті свої жорстокий, Він буде думать про той злочин. Можливо вже й не шукають його, Але тягар на серці є, Навіщо він вчинив той злочин? Навіщо він убив її? Цього ми не дізнаємося ніколи,  Бо в самоті свої жорстокий,  Помере він зовсім скоро. В муках, повністю страждаючи, від болю.