Щодня я подумки у рідних берегів...

Щодня я подумки у рідних берегів,
щоночі мочу у воді ніжки
як колись, роки тому,
коли не було за чим скорбіти.

Щоразу вертається душа
до хвиль і початку.
Щоразу не розумію
чим я завинила.

Але знаю перше - Еґір править морем.
Я знаю, він мудрий і могутній,
статок і досі залежить від нього.

Знаю я друге - Ран є рівною йому.
Тенетами збирає здобич.
Морський вогонь є їй наймилішим.

Знаю я третє - мають дев`ятьох дочок.
Кожна з них колихає води,
їхньої міці бояться вершники.

Знаю четверте - Ньйорд не є чужим морю.
Він той, хто з Рагнароку
вернувся додому.

Тож, чи є я, дитя вод, вам чужою?
Я ступаю все глибше й глибше,
вода проясняє сліди на моєму тілі.
Скажіть, навіщо він їх залишив?

Невиконаними обіцянками,
бажанням плоти і стискань -
ось чим насправді 
пахли його доторки.
Я не розпізнала на смак
брехливість намірів
на його губах.
Забагато довіри 
з мого боку.

О Мудрі, о Могутні, 
між нами
сотні кілометрів,
але думками я завжди 
вертаюся до пісків.
Будь ласка,
не залишайте мене
без своїх 
благословінь.