Село Татарів

Дідусь помер – я ще маленькою була, відразу й не запам`ятаєш. Тільки мені наче сниться, що зновуна нас напали татари – загарбники, й під час нападу викрали мене, як і інших вродливих молодих дівчат, посадивши нас у полон. У полоні селянибули дуже змучені та втомлені з незламним духом, вірячи, що могутні козаки їх визволять. Нас відправляли на роботу: там ми тварин пасли, аввечері відводили тварин до тваринної худоби, зерно сіяли, збираючи його на полях. А ось деякихмолодих дівчат з полону виводили татари, та й вивозили їх продавати суворому та злому на когось хазяїну на базар. Хазяїни жадібними очимадивилися на молодих дівчат, коли їх виводили з таємної кімнати, показуючи їм красу кожної дівчини. До цієї кімнати ніхто не мав право заходити. Тільки дівчат готували до виходу. Коли бачили жадібні хозяїни молоду дівчину, то всі гроші віддавали заради кращої молодої дівчини, аби була моя, а не чиясь. Ще й сперечалися чия найвродливіша та й наймолодша за всіх.

Пізно ввечері ми поверталися з поля додому, на очах полонених мене схопив злий татар, кинувши до якоїсь темної кімнати, де нічого не видно, водночас сильно перелякавшись, та й не розуміючи, що хотів від мене татар – загарбник. Я стала біля стіни й відразу впала, наткнувшись на когось, наче спеціально ногу підставив татар. А мені здалося, то була стіна. Нажаль, лише здалося. Раптом відчула тепле тіло на собі й руки, які мацали грубо моє тіло...

Прокинувшись, я ще трохи полежала у своєму ліжку, щоб оговтатись від сну, водночас відчуваючи острах через жорсткий режим перебування у полоні та мацання татарськими руками моє тіло уві сні, досі не зійшли відчуття, ще наостанок залишилисяна моєму тілі сліди татарських рук. Відчуття було,наче в реальності мене торкався злий татар. І все ж таки жила в мені моя жива надія, що не здійснений був жахливий сон. 

Рано – вранці заспокоївшись, я встала з ліжка, одяглася і побігла до школи. Під час уроків, якіпроходили. Я сиділа і дивилася в одну точку, не бачачи нічого навкруги ані перед собою, ані за мною. В думках крутилася сюжетна картинка сну, яка снилася мені вночі. Підходячи до мене смикализа руку, здивовані і вчителя, і учні – друзі, питаючи, що зі мною, та я залишала їх без відповіді, не розуміючи в якому світі знаходжусь. Чи в реальному, чи в нереальному світі… Так швидкопробіг повз мене реальний світ часу, завершивши всі уроки. Вже й додому збиратися пора…

Після уроків вчителька підійшла до моєї мами, так піклуючись про своїх учнів. Вона розповіламоїй мамі, яка прийшла за мною, забрати мене додому, що я не уважною була на всіх уроках, сиділа і мріяла про щось, або про когось. Можливозакохана була у хлопця, ходячи по здогадках, водночас вигадуючи причини мого стану в присутності моєї мами. Та це лише були її здогадки й вигадки, які залишалися завжди при ній…

Мама мовчки забрала мене додому, давши натяк вчительці своїм поглядом, щоб не вмішувалася не в своє діло. Йшовши довгоюдорогою додому... 

Мама вирішила прогулятися і поговорити зімною, а ніяк ми завжди робили, відразу йшлидодому. Настрій в неї був серйозний, були можливості використати недаремно час, покидодому не дійшли. Коли погледіла на маму, то я по – маминому погляду побачила, що мама буластривожена. Мама побачила лавку й підійшовши зі мною до неї. Мама сіла на лавку, а мене до себе притулила, гладила мене по моїй голівці й розпитувала тихенько: 

- Чому ти не займалася на уроках сьогодні, Світлана?, - спитала вона серйозним тоном.

- Мамо, мені приснився жахливий сон, де я приймала участь. Просто не хочу розповідати, боможе здійснитися, - тривожно відповіла.

- А… ось чому ти не уважною була на уроках, здивувалася мама.

- Хто тобі таке сказав, поясни мені будь – ласка. Я так припускаю:  якщо ти розповіси мені свою сюжетну картинку уві сні, яку ти вважаєш здійсненим, то жахливий сон може здійснитися… Ягадаю навпаки. Доню, я розумію тебе. Так інколи буває сон стає реальністю, звичайно через деякий час… Все ж таки, може поділишся зі мною, якраз додому дійдемо, потім поїмо і вип`ємо гарячого чаю, заспокоїшся трохи. Приведеш себе до ладу, як всі звичайні діти. Дивись, ось вже вечір лягаєспати, і нам пора відпочивати. Завтра до школи йти,та й не забувай: навчання – важлива справа для всіхдітей, водночас радячи, сказала мама.

- Матусю, я не хочу лягати спати.

- Світлана, давай я поряд з тобою посиджу, та й сон інший до тебе завітає...

Мама побачила, що доня вже спить і пішлапозіхаючи, лягати в ліжко спати у іншу кімнату, залишаючи її саму. Поки Світлана міцно спала, жахивий сон знову завітав до неї. Снилося їй, що у селі селяни поклали вориння на кожній вулиці, абитатарів – загарбників не пускати у село. Навітьвартівників поставили, даючи знати, коли татаринад`їдуть. Так ось і над`їхали татари – загарбники, залишили коня біля вориння, забігаючи у село. Хлопчик втік від них, як побачив татар. Вони жорсткі дії застосовували до селян на очах хлопця, який підгледів, що відбувається з селянами у селі, ховаючись за занедбаною хатинкою. Відразу ж татари вродливих дівчат хапали, забирали й відвозили до полону. Врешті – решт, не змогли дівчата вирватися від них, попавши у полон. Відходячи від шоку, все розглядували вони, хто у полоні сидить…

Тим часом, хлопець більше не міх бачити такого жаху, особливо змиритися з цим. Він побіг й добіг до татарських коней, сів на одного із них і поїхав до козаків. Татари – загарбники помітили, що хлопець тікає. Побігли наздоганяти його та й не наздогнали. Хлопець стояв на середині річки, а татари тільки заходили у воду…

Раптом різкий звук обірвав Світланин сон. Вонапрокинулася від крику, який почула з полону. Може здалося, подумала вона. Раптово знову заснула. Картинка сну, яка повернулася до Світлани, стала чорною, не розібрати, хто кричав, здається дівчина, хоча я сама там перебувала...

Дівчинка побігла до мами у іншу кімнату, яка ще спала:

- Мамо, ставай, мені страшно, - тривожнокричала Світлана.

- Доню що сталося? Чого кричиш?, - спитала мама.

Світлана лягла поряд з мамою, обняла і тремтячим голосом промовила:

- Ма - мо, ма - ту - ся мо - я, ме - ні зно - ву нас - нив – ся жах - ли - вий сон...

- Швидко ставай, не зволікаймо, ходімо до холодного душу. Я сполосну тебе холодною водою, потім гарячою водою помию, - відразу ж відреагувала вона.

- Добре, мамо, - кивнула невпевнено своєю головою Світлана.

Мама так і зробила, як сказала. Сполоснула доню з голови до ніг холодною водою, і відразу ж перейшла на гарячу воду та й спитала, доню:

- Краще?

- Значно краще, але я боюся, що сон зновустрашний прийде...

- Ти вже краще говориш, ніж раніше, - підтвердила стан Світлани мама.

- Мамо, я чула крики з темної кімнати, не встигнувши договорити, перебила її мама:

- З якої темної кімнати? Чому ти чула крики?, налякано здивувалася й спитала мама доню.

- Я у полоні перебуваю…

- У якому полоні? Такого не може бути. Тобіздалося, Світлано, а може ні, - спитала і водночасзупинилася щось казати й трохи подумала про себе.

- Мамо, мене татар – загарбник схопив й у полон посадив. Там багато селян сидять, не тількия. Розумієш…

Мама налякано подивилася на годинник, потім на свою доню:

- Тобі вже потрібно снідати і йти до школи. Учні – друзі тебе розважать, й ти забудеш про загарбників та й полон, як ти там сидиш, наляканопосміхнулась мама донці.

- Мамо, можна я не піду до школи?, - спиталаСвітлана.

- Залишайся дома, я не… Треба ретельно все обговорити, розібрати цей жахливий сон на маленькі сюжети. Це дуже важливо, вперш за все для тебе, та й не забувай пройти уроки, які типропустила, особливо, де неуважна була, - серйозно, але з розумінням сказала мама.

- Мені пощастило, що ти психолог, - зраділаСвітлана.

- Тоді доню, розповідай все послідовно, з чогопочався сон, і продовження жахливого сну, - влаштувала мама Світлані допит, наче у детектива сиділа, а не у психолога.

Світлана сіла на застелене ліжко, де мама сиділа, не звернувши увагу, коли мама встиглазастелити ліжко, і почала розповідати все послідовно, поступово розписуючи детальножахливий сон. Під час розповіді доні, спочатку мама розгубилася від почутого, дійсно не змоглапорадити, щось їй. Через декілька хвилинзібралася, аналізуючи картинку сюжетного сну, почала давати поради:

- Доню, описавши мені свій жахливий сон – чудово. А зараз знайди позитивні моменти цього сну: те, що ти бачила під час сну й звичайно те, що ти розповіла мені. Тобто зроби оцінку між тим, що ти бачила й тим, що ти розповіла мені. ЗнаєшСвітлано, коли людина або дитина жахливий сон завершує позитивно, розповідаючи його, то й сон перетворюється з жаху на щасливий кінець. Упродовж дня розповідай жагливий сон уголос, переписуючи жахи сну таким чином, щоб тиопинилася у безпеці. Наприклад: знайди силивпоратися зі своїм страхом, уяви когось, хто тебе захистить чи врятує. А коли прийде сон до тебе перенеси всі свої подолання над страхом з реальності у сон. Все відбуватиметься уві сні… Жахливий сон перетвориться і знайде шлях до щасливого кінця сюжетного сну.

Світлана уважно слухала свою маму, навітьзаслухалася її…

Через декілька хвилин піднявши свої очі на неї, та водночас щось неправильно зрозумівши від побаченого…

Ще пройшло декілька секунд… Коли вона продовжувала дивитися на свою маму. Відразу ж уСвітлани з’явилася недовіра до мами. Врешті – решт вона подивилася на маму з недовірою. Мама відчула недовіру від погляду доньки, не придавши цьому значення, трохи почекавши…

Трохи згодом у при сутності мами, зібравшись з думками, Світлана розпочала розповідати жахливий сон уголос. Світлана раділа, що мама була поруч й не полишала її. Поступово довіра до мами повернулася…

У процесі мама бачила її намагання впоратисязі сюжетним сном. Спочатку було дуже важкоСвітлані, її голос тремтів, думки плуталися й туманилися, все ніяк не знайти безпечності. 

Переповівши декілька разів жагливий сон, Світлані ставало дедалі краще, голос не тремтів, думки не плуталися й не туманилися. 

Час промайнув дуже швидко. Вже й вечірприліг, нагадуючи, що вже час лягати спати, завтра йти до школи...

Світлана лягла спати. Тим часом мама вирішилапрочитати терапевтичну казку перед сном доні, сівши поряд з нею: ``Подолання моїх страхів увісні``. Взяла какзу до своїх рук, прочитавши про себе тему казки. Мама не казала нічого їй. Просто читала… А Світлана від почутого потрохузасинала... 

Мама побачила, що Світлана вже спить і залишивши її саму, теж пішла лягати спати у іншу кімнату.

Настала нічна тиша за вікном, знову Світланіприйшов той самий жагливий сон: у полоні татаривродливих молодих дівчат били батогом й ґвалтували до смерті, яких вони приводили з різнихміст захоплених ними. Вони кидали їх у полон, як ганчірку. А ось Світлану, чогось всі татари –загарбники обходили стороною. Просто кидали погляд, проходячи мимо неї й на цьому діло завершувалося.

Під час сну, Світланин сон змінився на іншийсюжет. Раптом Світлана побачила того самого хлопеця, який втік від татар. Він повернувся до селян з братами – козаками. Козаки боролися протитатар півдня на територій села…

Поборовши у битві татар – загарбників, деякі з них татари залишилися. Татари тремтіли від побаченого. У мертвих татар були розсічені головий тіла козацькою шаблею. Козаки залишившихсятатар схопили й посадили у козацький полон. Вони помітили татарського сину, але промовчали…

Дізнавшись про те, що козаки посадили синаголовного татара у полон. Відразу ж головний татар розізлився і відправив гінця, щоб викупити свогосина у козаків.

Чомусь татари – загарбники завжди оминалигору, а ось козаки знали про цю гору, де у середині гори селяни ховали зібране ними зерно. Так ось приїхав гонець до козаків. Козаки вислухалитатарського гінця, який приїхав до них. Гетьманрозізлився на таке нахабство, та й поставив йомусвої умови за викуп головного татарського сина. Поїхав татарський гонець від козаків з новиною до головного татарина…

Отаман вийшов до селян загарбного селататарами, спитавши: 

- а що ви хочете за викуп татарського сина?

- Ми хочемо, аби пішли додому, і аби ніхто на нас не нападав, і аби наших дівчат не продавали, не били й не ґвалтували, - зі смутком відповіли селяни.

Отаман хлопцю дав довгу афішу, який поряд стояв з ним. Хлопець пішов й повісив афішу на чотирьох кінцях села. Приїхали татари побачили афішу, та й відразу повернулися татари – загарбники додому. Більше не нападали. Так хлопець визволив усе село від загарбників. 

Перед тим, як почався напад татарами на селян у селі. Селяни заховали зерно всередині гори. Угорі велетенський хом’як, який колись жив у цихгорах і був відомий своєю здатністю запасати зерно в великих кількостях. Він вважався добрим духом, який захищав місцеві посіви від негоди та шкідників. 

Вирішили повернутися селяни за своїм зерном, пішли у гору і зайшли всередину гори забрати своє.Забравши зерно, хліба спекли на всіх селян, козаків, отаманів та гетьманів на території села, і поза межами села.

Наступного ранку Світлана прокинулася у піднесеному настрої. Вона радісно поснідала і пішла до школи, наче над хмарами літала, як пташка. Йшовши дорогою до шоли, раптом дивний старець звернувся до неї:

- Доню, зачекай будь – ласка! Послухай мене! Хочеш я тобі розповім одну цікаву історію?, - спитав він.

Світлана мовчки пішла далі...

- Доню, ось послухай, добре: колись дуже давно відвідав відомий письменник Богдан Лепкий та відома поетеса зі Слобожанщини Христя Алчевська з матір’ю село Татарів, якраз біля гори Хом`як. Вони підіймалися на цю гору й не один раз...

Дівчина зупинилася від почутого, обернулася до нього, а дивний старець продовжив свою розповідь: 

- Чуєш доню, тобі приходив жахливий сон. Я відчуваю, що так і було… І ти сиділа у татарськомуполоні під час нападу на селян у селі. Гору вони завжди мимо проїжджали на своїх коня. Нічого не помічали, окрім селян у селі, яких жадали захопити і знищити всіх і все. Приїхавши у село. Захопившитебе і всіх інших вродливих молодих дівчат. Звичайно, крім тебе, вони знущалися з молодих дівчат, особливо з неповнолітніх. Любили дуже золоті речі, вбиваючи селянин, знаходили й забирали все собі…

- А звідки ви знаєте? Чому ви менірозповідаєте?, - спитала здивована Світлана.

- Сон, не просто так приходить до людини. Цейсон означає, що у тебе все буде добре. Навіть тизмогла побороти свої страхи уві сні. Просто небагато людей на цьому світі спроможнірозв`язувати свої проблеми уві сні. Сон – зовсім інший світ, приходить він або від небес, або від Бога. Краще йди до школи вчитися...

Світлана усміхнулася дивному старцю. Швидко підійшла й зайшла до школи.

У школі Світланин день розпочався з успіху. Уроки були для Світлани легкими, з усімазавданнями справлялася від кожного вчителя. Вчителя всі хвалили її й деяких учнів. Учні – друзі раділи за Світлану. Нарешті можна було обговорити із нею теплі й дружні моменти, згадавши всі деталі дружби. Після завершення всіх уроків, вчителька вирішила розповісти Світланиній мамі від всіх вчителів про її успіхи. Мама прийшла забрати свою доню, а вчителька попереджала всіх батьків своїх учнів, що поразка теж може бути успіхом. Так настроювала вчителька на вчення кожного учня. А ефективне вчання завжи радувало і батьків, й вчителів.