Мирослав Манюк 04 Серпень / Оновлено

СЕРПАНТИНОВА МЕЖА

Вірш / Суспільство

СЕРПАНТИНОВА МЕЖА

Дорога в`ється, наче сивий дим

І прірва поруч, тільки стань у бік.

Крихкий між нами спогад був німим

І крок наступний робиш як навік.

Йдемо ми далі в простір шляхом цим,

Де серце й розум — це один потік.

Та кожен виступ лиш веде в пітьму,

Тож краще так, чим бігти напряму.

Ми звикли йти й не бачити межі,

І лізти в небо, маючи лиш тінь.

Там, де душа волає від душі,

Ніхто не скаже лагідно ``амінь``.

І кожен з нас, рахуючи гроші,

Веде війну за право мати лінь.

Нам ближча прірва, ніж чиєсь тепло,

Бо легше впасти, ніж долати зло.

Мирослав Манюк

04.08.2025

@_owl_hub #літотаowl

Дата написання : 04 Серпень 2025

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A