"Сільська радість"

Вмиває ранок сонячне обличчя

У росяній, дзеркальній тишині,

І стежка польова незахищено кличе

Вдихнути соковиті, теплі дні.

Шепоче колос стиглого пшениччя,

Дрімають верби біля чистої ріки,

І чебрецем цвіте моє сонячне затишшя,

Де вітер плутається в кленові гілки.

Співають бджоли в липовому цвіті,

А вечір п’є тумани з джерела,

І немає кращого куточка в світі,

Ніж ця проста краса мого села.