Любов Колодій 31 Серпень

Синочок рідненький

Вірш / Любов

Синочок рідненький, дивлюсь я на небо,

          а сльози стікають. Як тяжко без тебе.

Хоча би на мить повернути минуле й

         згадати той час, як щасливими були.

Хоча би ще раз пригорнутись до тебе

        й тебе обійняти.

                           Всміхається небо.

-        Матусю не плач, я тебе обнімаю,

              я з вітром гуляю по нашому краю.

Я вас поцілую  промінчиком сонця,

           яке заглядає у ваше віконце.

      А як у саду зацвітуть буйні квіти,

          то знай: це для тебе від мене з привітом.

      Отець наш небесний усіх огортає,

                і нас в Небесах і всіх вас в ріднім краї.

А ми  Україну з Небес захищаєм,

           щоб мир панував, цього щиро бажаєм.

А Бог милостивий і  Матінка Божа

         всім вам допоможе – й добро переможе.

Тоді зацвіте буйним цвітом калина,

         і радість прийде, і

                             воскресне Вкраїна.

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A