Склад Артефактів №5: Акустика Кріогенної Зими

Міжгалактичний склад Артефактів №5 — це останній притулок інопланетних і земних культур перед настанням кріогенної зими. Тут відбувається фінальна інвентаризація ресурсів, які мають підтримати життєдіяльність біооб’єктів на Землі.

Головний оператор цієї біологістичної бази, відповідальний за видачу артефактів — Анжеліка Петрівна. Це жінка, яка пережила п`ятдесят осеней і бачила, як погано працює кліматична система планети. На ній завжди три шари одягу, незважаючи на обігрів: вовняний жилет (захист від непередбачуваного космічного холоду), фартух (маскування від органічних плям) та особливо теплі чоботи (захист від гравітації, яка тягне до підлоги). Її обличчя — карта бойових дій із сонцем та вітром, але очі — гострі й пильні, як в авіадиспетчера. Акустичний фон у відділі завжди супроводжується інфрашумом — низьким, вібраційним гулом від холодильних установок та вентиляції. Це звук, який нагадує про роботу далеких планетарних двигунів, що підтримують штучну атмосферу.

Торговий простір починається з овочевого відділу, а саме з експозиції важких, броньованих об’єктів. На підлозі, як захисні куполи від метеоритного дощу, лежать гарбузи — оранжеві, жовті, схожі на законсервовані зірки. Вони нагадують: фотосинтез закінчився, тепер треба зберігати енергію. Поруч — кавуни, дивом вцілілі зелено-смугасті боєголовки, що чекають на свою утилізацію.

Далі йде безладдя кольорів, яке дезорієнтує і нагадує сміттєву орбіту навколо Землі. Картопля — сіра, земляна, мішкувата маса — живильні одиниці без жодної естетики. А от морква і буряк — це вже кольорові стержні, готові до запуску в борщовий реактор. Вони лежать у своїх контейнерах, як зразки ґрунту з різних зон видобутку. У цей момент ви чуєте шурхіт пластикових пакетів, коли покупці хапають життєво необхідні артефакти, та клацання ваг. А якщо прислухатися дуже уважно, майже на межі психоакустики, можна почути тихий, майже філософський тріск — це квашена капуста у великих діжках, яка повільно випускає гази бродіння.

Фруктовий відділ — це відділ пропаганди. Яблука намагаються переконати вас, що літо ще можливе, виблискуючи червоними та зеленими боками. Вони ідеально відшліфовані, неначе рекламні моделі з каталогу «Життя на Землі». Виноград висить важкими, фіолетово-зеленими гронами, схожий на заплутані кабелі, через які передають сигнали про закінчення сезону. Всюди панує запах землі, вологи і легкого бродіння, що є сигналом: процес розпаду почався, поспішайте!

Біля кожного артефакту — прапорці з особливим шрифтом, вони ж цінники. Вони написані ручкою на картоні, де кожна цифра має свій унікальний, непередбачуваний нахил. Сорти овочів і фруктів не вказані, бо справжньому землянину сортовий код не потрібен. Повідомлення від Анжеліки Петрівни, які проникають крізь усі засоби індивідуального захисту (навушники, капюшони), — це наш радіомаяк і корекція орбіти:

«Не стійте, як той супутник на орбіті! Беріть, поки свіже! Це не просто картопля — це чиста енергія, прямо з ґрунту! Не тупцюйте, тут вам не Музей Космонавтики!»

«Беріть вітаміни, панове. Інакше зиму не пройдете!»

Анжеліка Петрівна — це опора реальності у світі, де все навколо намагається перетворитися на космічний пил. Вона гарантує: поки є капуста і твердий голос, життя на Землі триватиме.