СКРИНЬКА

Колись обов`язково настане час,Коли забудуть нас обох.Пам`ятатимуть хіба що мої вірші,Або читатимуть мого життя пролог.

Мої слова будуть спокійні й тихі,Ховатимуться в скриньці вічних слів.Їм килимом буде квітуче поле,А дах— то небо моїх снів.

Можливо, мої слова будуть галасувати.Вони роздруть цю тишу мечем.Їх будуть чути люди, вони полетять до зірок.А може, станеш ти оцим до скриньки ключем?

мій тгк де більше творчості t.me/creativity_reviolla