Слоїться небо...
Вірш / ПриродаСлоїться небо, мов «Наполеон»
Із заварного крему хмарочками.
На блюді неба — сизо-голубів,
Розписаного ніжно літаками.
І лине грім по ньому раз у раз,
Лякливих голубів здіймає зграї.
Хотіла б я полинути між хмар
Й здійнятись вгору — аж до самого раю.
Блищить яскравий сонця круглясок,
Золоте око підморгне з-за краю.
Він мій супутник вірний,
і його Маршрути я вже чудово знаю.
Сховався вітер знов поміж дерев
І буйну голову поклав поміж покоси.
Він розгулявся й з втоми ледь не вмер,
Але вже його пора — яскрава осінь.
