СОН

Прекрасний сон наснився зранку…

Синочок мій такий щасливий,

Прийшов до себе у кімнату

І все навкруг наповнив миром.

А ми в кімнаті іншій були,

Й стіна їх простір роз’єднала,

Аж чую враз я крізь завісу:

Чарівна музика заграла.

І залунали звуки в танці,

Піднявши дух мій і бажання.

І хто ж це так чудово грає?

І хто прийшов до нас так зрання?

Тихенько встала… Крок за кроком…

Легенько відчиняю двері…

Приємна музика лунає,

Кожну клітинку наповняє.

Дивлюся в синову кімнату,

Крізь шибку тінь я розпізнала.

Синочок мій, це мій Сергійко,

А я на тебе так чекала.

Вхиляю двері я несміло,

Щоби його не налякати.

Замилувалася цим дивом

І стала сльози витирати.

І подивився він на мене,

Який приємно-милий погляд,

Відкинувшись на спинку крісла,

Провів кімнати своєї огляд.

Його почала я хрестити:

Отця і Сина, і Святого Духа.

Так пару раз я повторила.

І Бог почув … і він послухав…

Дозволив сину залишитись

Хоча б іще одну хвилину.

А я підбігла і обняла

Всім серцем і руками сина.

Я знаю – це його кімната,

Рояль, де взявся, не згадаю,

А із-під рук його несміло

Чудова музика злітає.

Його спитати я хотіла

Те, що у думці прокрутила,

Коли увечері при свічці

За нього Господу молилась.

–  Як ви живете там, синочку,

Як ваші дні там протікають?

А він сказав, що все в порядку,

І ми про вас усе тут знаєм.

Стояла я  і задивлялась…

Побаченому я раділа…

В очах моїх застигли сльози…

Це сон… і я це розуміла…

Розмова була в нас думками,

З уст не зронилось ані слова.

Як це прекрасно і чудово –

Зустріти сина свого знову.

Сказав, що це його кімната.

Сюди він може прилітати.

– Вона чекає твого зятя,

Готовий я її віддати.

Не знаю, що готує доля,

Чим день нас обдарує завтра,

Нехай буде Господня воля…

Життя прекрасне – і це правда.

Ми шляхом вічність наближаєм…

Лишень пройдім його як треба…

Живімо так …

 Мов помираєм в житті земнім

                      Для царства неба !